Сучасний етап розвитку людства характеризується безперервним збільшенням обсягів виробництва продовольства, що до недавнього часу розглядалось як єдиний критерій успішного ведення сільського господарства.

У зв’язку з тим, що сільське господарство завжди пов’язане з перетворенням природи і завжди чинить негативний вплив на довкілля, постійне нарощування виробництва продукції піднесли ці перетворення на новий рівень і тому нині сільське господарство спричиняє величезні екологічні негаразди, призводячи до виснаження екосистем та втрати біологічного різноманіття.

В Україні нераціональне землекористування і ведення сільського господарства без врахування необхідності відновлення ґрунтового покриву призвело до прогресуючої деградації та зниження родючості ґрунтів – основи сільськогосподарського виробництва. За даними Держкомзему України, майже 90% орних земель в Україні зазнають різного ступеня деградації. Щорічні втрати органічного складу становлять від 0,6 до 1 тонни на один гектар. Вміст гумусу протягом останніх років знизився на 25%.

Можна констатувати, що за період з 1990 по 2006 рік, не зважаючи на зменшення загальних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції внаслідок економічної кризи, процеси деградації ґрунтів не тільки не знизились, але навіть посилились. Це пов’язано із загальним зменшенням внесення органічних та мінеральних добрив, порушенням співвідношення між ними, що призводить до збільшення кількості кислих і солонцюватих ґрунтів, порушенням сівозмін і зменшення у сівозмінах посівних площ бобових культур, низьким рівнем агротехніки, збільшенням площ веснооранки.

Усвідомлення зростання екологічної загрози внаслідок інтенсивного ведення землеробства підштовхує науковців, виробників, політиків і споживачів до розробки альтернативних методів ведення землеробства, які відповідали б інтересам сьогоднішніх і завтрашніх поколінь.

Відповідно  до ст. 3, 13 Закону України “Про пестициди і агрохімікати” Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 679 “Про затвердження Положення про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції”, з метою зменшення хімічного навантаження на сільськогосподарську продукцію та агроекосистеми в області необхідно впроваджувати органічне землеробство.

Виходячи з різних джерел визначення поняття органічного землеробства його можна трактувати як систему сільськогосподарського менеджменту агроекосистем, що ґрунтується на максимальному використанні біологічних факторів підвищення родючості ґрунтів, захисту рослин, та інших заходів, які забороняють або значною мірою обмежують використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі худоби.

Широке застосування біологічних препаратів азотфіксаторів, фосформобілізаторів, біофунгіцидів забезпечує зменшення енергозатрат, економію матеріальних ресурсів, забруднення довкілля хімпрепаратами та продуктами їх деградації. Збільшення посівних площ під бобовими культурами, які в симбіозі з мікроорганізмами інтенсивно фіксують молекулярний азот з повітря, сприяє оптимізації мікробіологічного стану в ґрунті, покращення його фізико-хімічних властивостей. У сівозміни органічних господарств необхідно ввести до 30% бобових культур. Велике значення для азотного живлення злакових культур має використання за їх вирощування асоціативних азотфіксаторів, які забезпечують рослини доступним біологічним азотом від 30% до 50%.

У країнах Західної Європи і США створено державні програми, які передбачають зменшення об’ємів застосування хімічних препаратів у двічі за рахунок впровадження біологічних препаратів. Завдяки державній підтримці за кордоном розроблено низку препаратів, які рекомендовано для використання в інтегрованих системах захисту рослин.

Мікробні препарати характеризуються високою ефективністю, не забруднюють навколишнє середовище, проявляють селективну дію, зручні для виробництва. Застосування грибів роду Trichoderma, Fomes fomentarius, бактерії Pseudomona fluorescens та інших корисних мікроорганізмів – обмежують розвиток фітопатогенів.

При переході господарств на виробництво органічної продукції необхідно проводити їм відшкодування за використані біопрепарати (азотфіксуючі і асоціативні бактерії на зернові та бобові культури) та забезпечити квотовий збут продукції в дитячі установи, лікарні, санаторії тощо.

Біотехнології в сільському господарстві: використання біопрепаратів як альтернатива до мінеральних добрив та пестицидів

Введення в пермакультуру, як закритий цикл господарювання

Біодинамічне землеробство. Охорона ґрунтів